З історії вишиванок
Вишиванка - це важливий елемент українського національного костюма, який має багатовікову історію. Переконайтеся в цьому самі, прочитавши статтю і відвідавши новий розділ аукціону Violity «Сорочки, сорочки, вишиванки».
Матеріали археологічних досліджень, свідчення мандрівників і літописів, вказують на те, що вишивання як вид мистецтва в Україні існував ще за часів енеоліту. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI століттям, показують подібність їх одягу і вишивки українського народного костюма середньовіччя і нового часу.
За часів козацтва деякі вишиванки расшивались шовком з додаванням золотих і срібних ниток. Такі сорочки носили не тільки козаки, а й городяни, купці. Як правило, на них відтворювалися рослинні форми орнаменту. Вишивка шовком, срібною та золотою ниткою була характерна і для князівських часів.
У період між XIX і XX століттями вишита сорочка стала «відриватися» від традиційного костюма. Вона починає носитися в поєднанні з європейським одягом. Законодавцем носіння вишиванки під піджак вважався Іван Франко, який «відрізнявся від громадськості своїм костюмом - вишитої сорочкою серед пишних комірців і краваток».
Перший сплеск моди на вишиванки в радянських республіках припав на 1920-1930-ті роки. Їх використовували як святковий одяг, як партійні керівники УРСР, так і звичайні громадяни. Вважається, що вона «підхльоснула» моду і на косоворотки як повсякденний одяг в РРФСР, що протрималася аж до початку Другої світової війни.
У післявоєнні роки «Укрхудожпромсілкою» для масового виробництва на основі народної української чоловічої сорочки було розроблено три типи сорочок: «українка» (з відкладним коміром, одноколірною вишивкою або в гармонійному поєднанні двох-трьох відтінків одного кольору), «гуцулка» (з багатобарвним геометричним візерунком з перевагою червоного кольору) і «чумачка» (з вишитою пазухою і низеньким комірцем-стійкою).
Другий сплеск популярності народних сорочок з вишивкою припав на 1950-1960-ті роки. Як правило, його пов'язують з перебуванням при владі Микити Сергійовича Хрущова. Він любив українські вишиванки і сам дуже часто одягав їх.
З відходом його з посади деякі історики пов'язують і спад популярності носіння вишиванок, який тривав до епохи відродження української незалежності. В період радянського застою вона перетворилася в рішуче дисидентський і патріотичний український одяг або просто на елемент національного сценічного вбрання.
Наближення відродження незалежності України почало відрождувати і загальнонародність вишиванки. Як чоловічі, так і жіночі варіації стали незмінним атрибутом мітингів, урочистих і молодіжних заходів.
Матеріали археологічних досліджень, свідчення мандрівників і літописів, вказують на те, що вишивання як вид мистецтва в Україні існував ще за часів енеоліту. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI століттям, показують подібність їх одягу і вишивки українського народного костюма середньовіччя і нового часу.
За часів козацтва деякі вишиванки расшивались шовком з додаванням золотих і срібних ниток. Такі сорочки носили не тільки козаки, а й городяни, купці. Як правило, на них відтворювалися рослинні форми орнаменту. Вишивка шовком, срібною та золотою ниткою була характерна і для князівських часів.
У період між XIX і XX століттями вишита сорочка стала «відриватися» від традиційного костюма. Вона починає носитися в поєднанні з європейським одягом. Законодавцем носіння вишиванки під піджак вважався Іван Франко, який «відрізнявся від громадськості своїм костюмом - вишитої сорочкою серед пишних комірців і краваток».
Фото © uk.wikipedia.org
Перший сплеск моди на вишиванки в радянських республіках припав на 1920-1930-ті роки. Їх використовували як святковий одяг, як партійні керівники УРСР, так і звичайні громадяни. Вважається, що вона «підхльоснула» моду і на косоворотки як повсякденний одяг в РРФСР, що протрималася аж до початку Другої світової війни.
У післявоєнні роки «Укрхудожпромсілкою» для масового виробництва на основі народної української чоловічої сорочки було розроблено три типи сорочок: «українка» (з відкладним коміром, одноколірною вишивкою або в гармонійному поєднанні двох-трьох відтінків одного кольору), «гуцулка» (з багатобарвним геометричним візерунком з перевагою червоного кольору) і «чумачка» (з вишитою пазухою і низеньким комірцем-стійкою).
Другий сплеск популярності народних сорочок з вишивкою припав на 1950-1960-ті роки. Як правило, його пов'язують з перебуванням при владі Микити Сергійовича Хрущова. Він любив українські вишиванки і сам дуже часто одягав їх.
З відходом його з посади деякі історики пов'язують і спад популярності носіння вишиванок, який тривав до епохи відродження української незалежності. В період радянського застою вона перетворилася в рішуче дисидентський і патріотичний український одяг або просто на елемент національного сценічного вбрання.
Наближення відродження незалежності України почало відрождувати і загальнонародність вишиванки. Як чоловічі, так і жіночі варіації стали незмінним атрибутом мітингів, урочистих і молодіжних заходів.
