Середній плейстоцен є вирішальним періодом часу для вивчення еволюції людини в Європі, оскільки він відзначає появу викопних гомінідів, предків пізніших неандертальців.
Науковці з університету в Німеччині провели ретельні і поглиблені дослідження крихітних лусочок із середньоплейстоценового місця Шенінген у Нижній Саксонії.
Ще у 2010-х роках археологами було здійснено розкопки у Шенінгені, де вони виявили 300 000-річний скелет вимерлого євразійського слона з прямим бивнем (Palaeoloxodon antiquus). Ці розкопки також відомі завдяки відкриттям дерев’яних списів, порізаних останків великих ссавців, а також останків шаблезубих (Homotherium latidens).
Сколки кременю з Шенінгена, Німеччина, які були створені як «відходи» під час повторного заточування інструментів, схожих на ножі; вони відсортовані за розміром у міліметрах. Масштаб – 3 см.
Вчені дослідили 57 невеликих кам’яних відколів і три кістяні знаряддя для заточування кам’яних знарядь, які пов’язані зі скелетом слона з прямим бивнем. Тобто ця знахідка вказує на те, що ранні неандертальці використовували різноманітні знаряддя, що в свою чергу, розширює наші погляди на кам’яну добу.
«Ми можемо довести, серед іншого, за допомогою нових знахідок, що люди — ймовірно,Homo heidelbergensis або ранні неандертальці — перебували поблизу туші слона», — сказав доктор, дослідник з Senckenberg Center for Human Evolution and Palaeoenvironment.
Homo heidelbergensis обробляє деревину за допомогою скребкового інструменту, який пізніше був заточений, 300 000 років тому на території сучасного Шенінгена. Зображення: Benoît Clarys
«Історія кам’яного віку розповідається в основному через дослідження предметів, створених нашими предками», — сказала дослідниця відділу ранньої доісторії та четвертинної екології.
І хоч прийнято вважати, що саме великі інструменти, такі як наприклад скребки чи ножі, є важливими, але насправді, маленькі лусочки, які є «наслідками» виробництва знарядь, можуть бути більш значущими. Навіть прості мікроскопічні кам’яні уламки розкривають спосіб життя наших предків.
«Більшість досліджених фрагментів були меншими за 1 см. Маленькі лусочки походять від інструментів, схожих на ножі, вони були відбиті під час повторного заточування. Тріски падали на землю, де й залишалися, коли люди рушили далі зі своїми інструментами», стверджує доктор Вендітті.
Спеціалісти говорять, що 15 предметів мали ознаки використання, типові для обробки свіжої деревини.
«Крім того, мікрозношування фрагмента природного кременю з гострими краями довело, що люди використовували його для різання свіжої тканини тварин. Ймовірно, цей кремінь використовувався для зарізання слона».
«Ці результати є ще одним доказом комбінованого використання каменю, кістки та рослинних технологій 300 000 років тому, як це було кілька разів задокументовано в Шенінгені. Та показує, як детальний аналіз слідів використання і мікрозалишків може надати інформацію про дрібні артефакти, які часто ігноруються», — сказав професор Тюбінгенського університету.
Щоб провести подібні дослідження, застосують міждисциплінарний підхід. Це і технологічний аналіз, і просторовий, вивчення залишків, а також методи експериментальної археології.
А найголовнішою умовою схожих досліджень, є вкрай обережне поводження з артефактом, від початку, тобто розкопок, й впродовж всього подальшого аналізу.
«Це перше дослідження, яке дає такі вичерпні результати на 300 000-річних лусках для повторного заточування».
