Основні типи потаємних відділень у секретерах

Сьогодні більшість людей вважають за краще зберігати свої гроші та цінності у скриньці банку або вдома, у сейфі. Проте до середини XIX століття, коли під час промислової революції почалося масове виробництво сейфів і активно розвивалася банківська система, цим надійним хранителем був секретер. 

Секретер виглядав як невелика шафа, що дуже часто нагадувала високий комод, з відкидною кришкою-стільницею для письма, безліччю шухлядок і потаємних відділень. Цей тип меблів спочатку з'явився у Франції в середині XVIII століття і був доступний тільки найбагатшим і найвпливовішим людям. Секретери виготовляли за індивідуальним замовленням. Особливо дорогі варіанти цих меблів мають спеціальні механізми і кнопки, які відкривають і закривають потаємні відділення. Зараз екземпляри цих дивовижних меблів перебувають у найвідоміших музеях світу. 

Ми не будемо зупинятися на цих шедеврах меблевого мистецтва, оскільки хочемо розглянути схованки в секретерах XIX століття. Саме в цей час секретер стає доступним для середнього класу. Багато меблевих майстерень, як і раніше, виготовляють ці меблі на замовлення, але в XIX столітті секретери стали більш функціональними і надмірно не прикрашалися позолотою і різьбленням, як це було раніше. Основна конструкція і внутрішні шухляди були відносно стандартизовані, зокрема й схованки. 

Майже в кожному секретері фальшиві колони розташовувалися або по краях ліворуч і праворуч від основних шухляд, або були в центрі, обрамляючи центральну шафку або ряд шухляд. 

Щоб відкрити цю схованку, необхідно було витягнути одну з шухляд, сусідніх з колоною (ліву або праву), і натиснути на важіль – пружина звільнялася і висувала шухляду-колону. 

Фризи, що прикрашають секретер зверху, можна було просто висунути, або пошукати аналогічну кнопку-важіль під однією з верхніх шухляд. 

Доволі простою за конструкцією була схованка з другою шухлядою, яка ховалася одразу за першою. Щоб її дістати, потрібно було витягнути першу (лицьову) шухляду і потягнути за дерев'яну планку. 

Ще дуже цікавою схованкою слугує секція для кореспонденції, за якою захована пара ящиків. Перед тим як витягнути секцію, необхідно пересунути дерев'яний запобіжник, схований під однією з шухляд зверху (у деяких моделях – знизу). Витягнувши її, ми побачимо, що вона складається з двох половин, і передня частина відкидається нагору, відкриваючи дві потаємні шухляди.

Також зустрічається другий потайний ряд шухляд за великою центральною шухлядою, яка спочатку висувається вперед і відкриває доступ до схованки. Або другий ряд шухляд вбудований у сам висувний великий ящик зі зворотного боку.

У деяких секретерах трапляється подвійне дно, влаштоване, як правило, під великими шухлядами. Така схованка давала достатньо місця, щоб заховати папери і футляри з коштовностями великого розміру. 

У цьому секретері-скрині передня (так би мовити фасадна) секція висувається вперед, після того, як прибрано дерев'яні запобіжники, які не дають їй випадково висунутися. За фасадом ховається потаємна стіна з шухлядами, яка відкидається вниз і відкриває доступ до трьох шухляд. Така конструкція характерна для меблів першої половини XIX століття.

Таку схованку багато читачів могли бачити у фільмі «Шерлок Холмс і доктор Ватсон: Король шантажу» (1980 рік), коли головні герої проникли до будинку шантажиста Мілвертона і розкрили його секретер у пошуках вкрадених листів. Повертаючи центральну шухляду з дзеркалом, можна дістатися до двох невеликих шухляд із документами. 

Ми розглянули всі найвідоміші типи схованок у секретерах XIX століття. Проте є велика ймовірність, що вам може трапитися зразок цих антикварних меблів із дещо іншою конструкцією схованок. Однак, посилаючись на основну класифікацію потаємних шухляд, ви зможете перевірити секретер на їхню наявність.