Girardoni: перша багатозарядна пневматична зброя

Перші пневматичні рушниці та пістолети з'явилися ще в XVI столітті, але вони були громіздкими, однозарядними, і їх могли дозволити собі тільки багатії та знать. Зброярі продовжували експериментувати з різними системами подачі стисненого повітря та ударними механізмами, поки у 1779 році австрійський зброяр Бартоломео Жирандоні (Girandoni) не розробив першу багатозарядну пневматичну гвинтівку. Його частіше згадують як Жирардоні (Girardoni або Girardony).

Конструкція гвинтівки Girardoni була частково схожа на інші моделі пневматичної зброї того часу – знімний металевий резервуар зі стисненим повітрям був вмонтований у приклад, який відкручувався і наповнювався стисненим повітрям через голчастий клапан за допомогою помпи. 

При кожному натисканні на спусковий гачок, відбувався удар по клапану, і з резервуара випускалося рівно стільки повітря, скільки було необхідно для одного пострілу. Резервуар був розрахований на 30 пострілів, а для його заповнення стисненим повітрям потрібно близько 1500 натискань ручної помпи. 

Пневматична гвинтівка Girardoni оснащувалася циліндричним магазином із гравітаційною подачею на 22 кулі. Він розташовувався на правому боці ствола. Для заряджання магазину необхідно було відкрити на ньому маленьку засувку, засипати нові кулі і знову закрити. Кулі подавалися в патронник натисканням планки заряджання, розташованої збоку.

Пневматична гвинтівка Girardoni випускалася тільки під кулі 46 і 51 калібру із убивчою здатністю до 137 метрів, за максимального тиску повітря в резервуарі. Гвинтівка підходила для полювання на оленів, кабанів та іншу дичину середнього розміру. Магазин можна було повністю розрядити всього за 30 секунд.

Пневматична гвинтівка Girardoni зацікавила імператора Австрії Франца II, і 1780 року її взяли на озброєння стрільців австрійської армії. Тоді її ще називали Windbüchse (з нім. – вітрова гвинтівка). З архівних записів 1788 року відомо, що кожен стрілець із гвинтівкою Girardoni мав три балони зі стисненим повітрям (два запасні та один прикріплений до гвинтівки), паличку для чищення, ручний насос, свинцевий ківш і 100 свинцевих куль (20 – у магазині гвинтівки, а 80 – у чотирьох металевих трубках). Спорядження зберігалося в спеціальному шкіряному ранці.

Крім того стрільцям необхідно було підтримувати вологість шкіряних прокладок резервуару, щоб забезпечити хорошу герметичність і запобігти витоку стисненого повітря. 

Однак ця зброя не отримала визнання серед військових, через складність конструкції та необхідність до кожного стрільця призначити досвідченого помічника, який би накачував порожній резервуар-приклад гвинтівки стисненим повітрям, поки стрілець використовує запасний. Серед основних недоліків можна виділити крихкість резервуарів зі стисненим повітрям, можливість їх мимовільного вибуху в спекотний сонячний день, пересихання шкіряних прокладок. 

Крім гвинтівок, також відомі два екземпляри пневматичних пістолетів Girardoni, які мали ідентичну конструкцію. Вони були дорогими у виробництві і, цілком ймовірно, відома сьогодні пара пістолетів була виготовлена за індивідуальним замовленням аристократів або багатіїв.

Виробництво пневматичної зброї в майстерні Жирандоні припинилося у 1810 році, хоча конструкцію його гвинтівки копіювали інші виробники. 

Сьогодні пневматичні гвинтівки і пістолети Girardoni можна зустріти в кількох великих музеях світу і, зрідка, на аукціонах і виставках антикварної зброї.

https://www.youtube.com/watch?v=2dZLeEUE940