Чим цікава букіністика? Та тим, що вивчаючи старі книги, завжди знаходиш якусь цікаву інформацію, що не відома широкому загалу, а то й взагалі втрачена чи забута. Тобто стара книга – це не лише цікавий об'єкт колекціонування, а й важливий історичний документ.
Однією з таких є книга 1767 року Укази Катерини ІІ. Прижиттєве видання імператриці. В книзі є біля 50 указів, але нас цікавлять лише три, які стосуються українців. На прикладі цих указів Ви побачите що українці мали більше прав, ніж інші народи імперії, а також як поступово обмежували ці права.
Пройшло вже більше ста років від об’єднання Гетьманщини з Московським царством, Росія вже стала імперією, а українці ще жили згідно свого Права, яке давало їм більше свободи ніж іншим народам імперії, для прикладу наведу указ:
«О писаніи въ подушной однодворческой окладъ Малоросіянъ, кои поженятся на однодворческихъ вдовахъ и девкахъ.»
Прислав його в сенат губернатор білогородської губернії князь Шаховський. Він жалівся, що багато інших народів, зокрема росіяни, називали себе «малоросіянами», тобто українцями, щоб користуватись ширшими правами, цитата з указу:
«… по указамъ 1742 году и повелено Малоросіянъ ни кому, ктобъ какого званія и достоинства ни былъ, во услуженіе себе ни какими образы въ вечное холопство не укреплять, а содержать ихъ во услуженіи по добровольному ихъ желанію безъ всякого принужденія…»
А ось чому жалівся губернатор:
«…дабы какого подлогу, и чтобъ вместо Малороссіянъ беглые Російскіе люди отнюдъ определяемы не были.»
А ось ще цікавіший указ:
«О дозволеніи Малоросійскому Посполитому народу по ихъ желаніямъ съ места на место на поселеніе переходить на основаніи Малоросійскихъ правъ»
Указ, який забороняє українцям вільно переселятись, і закріпачує їх, бо щоб переселитись тепер потрібен дозвіл поміщика, а іншим поміщикам забороняється приймати переселенців без такого дозволу. Такий указ породжує свавілля поміщиків, яким не треба рахуватись з потребами простих людей. Про свавілля поміщиків нам добре відомо з поем Шевченка, який був свідком закріпачення, хоча від видання даної книги та прийняття цих законів до народження великого поета пройшло всього 50 років. Уривок з поеми:
«…Я бачив пекло… Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою,
Ще молодую, у могилу
Нужда та праця положила…»
В указі також аргументується, чому потрібно обмежити свободу українцям, звичайно, це так імператриця «дбає» за народ. Аргументується він так, що українці на основі «Малороссийского права від 1742 року» мали право вільно переселятись, але вони не користуються цим правом, а ті хто користуються часто розорюються, тому імператриця дбаючи за «народ Малоросійский» забороняє поміщикам приймати переселенців, які не мають письмової згоди від попереднього поміщика.
Цитата з указу:
«Но къ крайнему НАШЕМУ сожаленію видимъ, что Малороссійской НАШЪ народъ теми въ свободномъ переходе правами не пользуясь... Того ради милосердуя объ нихъ къ собственному ихъ отъ того предохраненію и защищенію, и для востановленія ихь добра и покоя... того никому Малоросійского Посполитого народа людей, безъ письменного отпуска одинь оть другаго владельца отнюдь не принимать...»
Історія – це не тільки наука про минуле, історія допомагає нам вибрати правильне майбутнє. Її потрібно не лише знати, а й розуміти. Ось чому букіністика є однією з найцікавіших та найперспективніших напрямів у колекціонуванні.
Якщо книга 1767 р. Укази Катерини ІІ Вам цікава, ближче ознайомитись можете за посиланням.
