Репатріація культурних цінностей – прояв історичної справедливості чи небезпека для національних музейних колекцій?

Останнім часом великі музеї світу все частіше стикаються з проханнями про реституцію культурних цінностей. Деякі музеї охоче йдуть на співпрацю і повертають вкрадені раніше артефакти на їхню історичну батьківщину, інші ж категорично відмовляються від цього або не мають такої можливості, оскільки обмежені законами своїх країн. 

Яскравим прикладом такої держави є Велика Британія. Нещодавно уряд Великої Британії оголосив, що виключить національні колекції з нових положень Закону про благодійність від 2022 року. Це рішення дасть змогу «захистити» твори мистецтва та артефакти від «ризику» бути повернутими на їхню історичну батьківщину. Оскільки раніше в законі були присутні статті 15 і 16, які дозволяли реституцію предметів з національних музейних колекцій, і були якось пропущені поза увагою уряду. У лютому 2022 року Закон про благодійність був підписаний королевою Єлизаветою II, і ухвалений без детального парламентського вивчення та дебатів.

Після нещодавніх змін у законі лише приватні музеї та галереї зможуть передавати предмети в рамках реституції, за схвалення Комісії з благодійності, якщо власники культурних цінностей відчувають себе морально зобов'язаними і бажають відновити історичну справедливість. Юристи визначають цю можливість (право) як ex gratia (лат. з милості) – коли людина щось робить добровільно, з добрих спонукань. 

За словами адміністрацій музеїв Великої Британії, якби уряд не вніс жодних змін до Закону про благодійність, все одно не було б ризику витоку «трофейних» предметів за двері британських національних колекцій, оскільки до участі в програмі реституції допускаються предмети з нижчою вартістю.

Примітно, що національні колекції музеїв Уельсу, Шотландії та Північної Ірландії мають більше можливостей (з деякими умовами) для репатріації культурних цінностей. Однак у той же самий час національні музеї Англії виглядають ізольованими від загальносвітових настроїв, які підтримують повернення вкрадених артефактів.

На даному етапі предмети з національних колекцій Англії можуть бути передані іноземним музеям тимчасово, за програмою кредитування. Подібна ситуація трапилася в січні цього року, коли Британський музей і музей Вікторії та Альберта повернули вкрадені раніше золоті та срібні артефакти до Гани, в рамках трирічного кредиту.

Попри страх британського уряду розлучитися з вкраденими у своїх колишніх колоніях цінностями, Бельгія навпаки стала першою країною у світі, яка на законодавчому рівні закріпила можливість масштабного повернення колоніальних культурних цінностей. 

Австрія, Німеччина та Нідерланди створили незалежні консультаційні комітети, які дають змогу регулювати політику щодо питань реституції. Такі країни як Швейцарія та Ірландія, що не мали колоній у минулому, теж створюють незалежні консультаційні комітети. З січня цього року Іспанія проводить масштабну перевірку своїх державних колекцій, а Франція на законодавчому рівні намагається подолати принцип невідчужуваності. 

Виходячи з сьогоднішніх світових настроїв можна зробити висновок, що в недалекому майбутньому запанує історична справедливість і багато викрадених культурних цінностей повернуться на свою батьківщину.