Всім любителям історії відомий процес давньогрецької колонізації у басейні Середземного та Чорного морів. Виникли в результаті міста і навіть царства внесли величезний внесок у розвиток античної цивілізації. Погляньте на карту. Середземноморський басейн виглядає мініатюрним у порівнянні зі Світом морів та островів на південний схід від Індії у басейнах Індійського та Тихого океану. Колонізація цих територій мешканцями Індії тривала понад 1500 років і супроводжувалася перенесенням у цей регіон мов, писемності, знань та традицій мешканців Індостану. Величезна кількість держав і найпрекрасніших міст і храмів процвітали, а потім зникли вкриті джунглями. Перша з чотирьох статей присвячених історії Великої чи Далекої Індії, як ці території називали самі індуси, пропонується до вашої уваги. Територія про яку ми говоритимемо займає сучасну територію Індокитаю, Тайланду, Малаккі та островів Зондського архіпелагу. Як і жителі Європи, що колонізували нові землі, пізніше вони давали новим поселенням запозичені назви з Індії. Так з'явилися Камбоджа, Сінгапур, Айодхья, Таксіла. 
Початком процесу колонізації традиційно вважається 261 до н.е. коли в результаті кривавої війни до імперії Маур'єв була приєднана область Калінга (у сучасному штаті Орісса) на східному узбережжі Індії.
На карті невелика область на березі Бенгальської затоки, зафарбована сірим кольором.
Капітель зі львами часів правління Ашоки
Каршапан Імперії Маур'єв, 4-2 ст. до н.е.
Імперія Маур'єв до війни з Калінгою
Частина переможених жителів Каллінги зуміли переселитися на острови Ява та Суматра, принісши туди індуїзм. Надалі з 1 по 7 століття основний потік переселенців становитимуть індуїсти, які шукали притулку за умов торжества буддизму на більшій частині території Індії.
З 3 століття систематичну колонізацію очолила імперія Паллавів, що процвітала у Південній Індії з 3 по 9 століття.
Династія Паллавів, храм Канчікурам, кінець 7 століття.
Монета імперії Паллавів 642-655
Понад 1400 років у далекосхідному світі островів співіснували та боролися індуїстські та буддистські держави. Якщо до кінця століття основний потік емігрантів були індуїсти, то з 8 століття вже переселятися стали буддисти. Буддизм як релігія був не дуже пристосований до реалій Індії, буддистські ченці не зберігали практичні знання, на відміну від брахманів не намагалися брати участь у житті громад та управлінні державою. В умовах наступу сил ісламу це призвело до відновлення ролі індуїзму. Особливу роль у цьому відіграв філософ та релігійний реформатор Шанкарача́рья. З І по ІІІ століття н. е. у Малакці, на Калімантані, Суматрі, Яві та інших острівних і півостровних територіях існувало кілька десятків державних утворень. Найбільшими з них у IV столітті були Кутай на східному Калімантані та Тарума, у західній частині острова Ява. 
Тарума була заснована в 358 році як індуїстська держава і процвітала завдяки морській торгівлі. У 650-670 році була захоплена буддистською імперією Шрівіджайя.
Фрагмент літопису на камені, Тарума.
Держава Кутай завдяки віддаленому становищу зберегла незалежність та індуїстський характер до приходу європейців.
Кутай, камінь із написом
У наступній статті цього циклу буде розглянуто імперію Камбоджа та найбільший храмовий комплекс Ангкор Ват.
