На прикінці 19-го сторіччя вони виготовлялися масово та продавалися дешево. Дешеві ікони зазвичай не берегли, тому до наших часів дійшли лише єдиничні екземпляри.

У 19-му сторіччі недорогі печатні та жестяні ікони виготовлялись в Одесі - «Тиль и Фесенко», у Москві - «Жако и Бонакер», які практично володіли монополією на виготовлення ікон на жесті.

Ікони на жесті були недовговічні, але для роботи над ними запрошувались майстри з Палеху та Мстери.

Для виробництва недорогих жестяних ікон у 19-му сторіччі застосовувались усі новітні технології наявні на той час.

Це виробництво:

1-жестяного листа

2-гальванопласика (спеціальний захисний сплав)

3-хромолітографічний друк

4-штамповка

5-тиснення

Завдяки цьому ікона виглядала надзвичайно, «грала» у лучах сонця.

Тримаючи її в руках ми бачимо бездоганне виконання: ідеальний прямокутник, жестяну пластину, дощечку, оригінальну тканину перкаль.

Паломницька ікона була дуже шанованим предметом, котрий людина привозила з собою з паломницької подорожі по Святих місцях.

Після трагічних подій 1917 року на довгі роки виробництво ікон було зупинено.