Королівська порцелянова мануфактура в Берліні: історія та основні клейма

Königliche Porzellan Manufaktur, або KPM (Королівську порцелянову мануфактуру) заснував у 1763 році король Пруссії, Фрідріх II Великий. KPM стала першим виробником порцеляни в Берліні, а також була другою великою порцеляновою фабрикою в Німеччині після заснування Мейсена. 

Раніше вже робилися спроби створити в столиці Пруссії виробництво порцеляни. Однак торговець вовною Вільгельм Вегелі, а також його наступник купець Йоганн Гоцковський були змушені припинити виробництво через фінансові труднощі, незважаючи на королівську підтримку. Після закінчення Семирічної війни у 1763 році, Фрідріх Великий, який давно вже хотів мати свою особисту фабрику з виробництва дорогоцінної і представницької порцеляни, викупив мануфактуру у купця Гоцковського за 225,000 рейхсталерів. Як товарний знак було обрано королівський скіпетр з герба Бранденбурга. 

Король замовив 21 столовий сервіз для своїх палаців, зокрема для Нового палацу в парку Сан-Сусі в Потсдамі, який також побудували у 1763 році. Сервізи містили близько 500 предметів і були розраховані на 36 осіб. Моделі називалися Neuzierat, Reliefzierat, Neuosier і Rocaille. Деякі з них виробляються досі. 

У середині XVIII століття KPM розробила особливу технологію створення глазурі світло-блакитного кольору. Вона відрізнялася від популярної раніше темної кобальтово-синьої глазурі, і називалася bleu mourant (синій, що помирає). Цей колір був спеціально створений, щоб поєднуватися з інтер'єрами палацу короля в Потсдамі. Світло-блакитну глазур майстри використовували для прикрашання обідніх сервізів і окремих виробів. Обідній сервіз Neuzierat є найбільш яскравим прикладом використання світло-блакитної глазурі.

За звичаєм того часу, король Фрідріх II дарував продукцію своєї порцелянової мануфактури членам королівських сімей з інших країн. Таким чином через дипломатичні подарунки він рекламував свою порцеляну і розвивав дружні відносини між державами.

У 1786 році порцелянову мануфактуру успадкував племінник Фрідріха Великого, Фрідріх Вільгельм II. Він був зацікавлений у поліпшенні виробництва і використанні нових технологій. Таким чином фабрика стала активно розвиватися. На ній було побудовано нові печі для випалу, щоб зробити виробництво ефективнішим і поліпшити якість порцелянових виробів. 

Також за наказом короля, у 1797 році на фабриці було встановлено паровий двигун, який був першою паровою машиною в історії Берліна. Це технічне нововведення позитивно вплинуло на розвиток підприємства на початку XIX століття.

Петер фон Бірон, герцог Курляндський, у 1790 році доручає фабриці KPM створити для нього чудовий обідній сервіз, який мав імітувати дизайн зародження класицизму. У результаті вийшов набір з античною тематикою, що отримав назву Kurland (Курляндія), та використовується досі у сучасних сервізах. 

Упродовж усього XIX століття фабрика KPM продовжувала використовувати новинки технологій, завдяки промисловій революції, і виробляти прекрасні порцелянові сервізи, статуетки та вази. Вона також виготовляла свої ранні моделі посуду і виробів, які вже завоювали популярність серед королівських і дворянських сімей Європи.

Особливо відомими виробами фабрики KPM, що користувалися величезним попитом, у XIX столітті були порцелянові інтер'єрні тарілки і тарелі з картинами. Більшість з них були прикрашені прекрасними копіями картин художників XVI–XVIII століть. 

Після завершення Першої світової війни та зречення дому Гогенцоллернів молода Веймарська республіка перебрала на себе управління компанією, яку було перейменовано на Державну порцелянову мануфактуру Берліна (Staatliche Porzellan-Manufaktur Berlin). Однак бренд і логотип KPM із Бранденбурзьким скіпетром залишилися незмінними.

ХХ століття було для KPM часом змін. За цей період компанія пережила дві світові війни, змінила безліч власників і продовжує свою роботу по сьогоднішній день. Незважаючи на всі зміни, якість порцелянових виробів KPM залишається на тому ж високому рівні, як і кілька століть тому.