Історія та особливості дизайну старовинних табакерок

Вперше тютюн потрапив до Європи після експедиції Христофора Колумба, коли мандрівники привезли з собою листя цієї екзотичної рослини. Зі звітів експедиції стало відомо, що висушене листя тютюну використовували аборигени з лікувальною та ритуальною метою. 

У Європі листя тютюну часто подрібнювали в порошок і вдихали через ніс, що часто викликало чхання. Незважаючи на це, тютюн завоював популярність серед європейських монархів і аристократів, до кінця XVII століття вдихання тютюну стало звичайним соціальним ритуалом у колах вищого суспільства. Однак це вимагало наявності спеціального аксесуару для зберігання тютюнового порошку, який би демонстрував статус власника, був зручним у використанні та вміщався в кишеню камзола або жустокора.

Таким чином з'явилися табакерки – невеликі коробочки для нюхального тютюну, виготовлені з дорогоцінних металів. Відкидні кришки табакерок часто прикрашали дорогоцінним камінням, складною роботою по металу та емаллю. Деякі екземпляри навіть могли похвалитися годинником і елементами розваги, наприклад, музикою або рухомими маленькими фігурками, що рухаються. Ці цінні табакерки, які розрізняються за стилем, часто створювалися так, щоб підкреслити індивідуальність власника.

Спочатку золоті табакерки з'явилися у Франції в XVII столітті. У ті часи Париж вважався столицею європейської моди, і серед знаті доволі популярними були золоті табакерки з емалевими портретами, мода на які незабаром поширилася по всій Європі. Золоті табакерки стали виготовляти і в інших країнах крім Франції. Ювеліри прикрашали коробочки гравіюванням, інкрустацією дорогоцінним камінням, а також різними техніками емалі. 

На сьогодні немає точної інформації, коли саме з'явилися табакерки зі срібла. Найстаріші збережені екземпляри срібних табакерок датуються початком XVIII століття. Вони зазвичай мали прямокутну форму і відкидну кришку, наслідуючи форму золотих табакерок. Срібні табакерки прикрашали різними вигравіюваними сюжетними малюнками і покривали емаллю. Багато зі збережених екземплярів мають внутрішню позолоту. 

Такі метали, як латунь і мідь, були основним матеріалом для виготовлення прямокутних і овальних табакерок наприкінці XVII і першій половині XVIII століть. Майстри прикрашали табакерки з недорогоцінних металів гравіюванням у вигляді різноманітних рослинних і геометричних орнаментів, пейзажів, сцен полювання, повсякденного життя і біблійних мотивів. Приблизно з XVIII століття виробники табакерок стали використовувати такі метали, як олово і пінчбек (сплав міді та цинку, зовні дуже схожий на золото). 

Перші порцелянові табакерки з'явилися в XVIII столітті. Їх часто прикрашали хитромудрими сценами, пейзажами, мініатюрними картинами відомих художників, портретами правителів. Порцелянові табакерки виготовляли такі відомі фабрики, як Мейсен, Севр і Сен-Клу. Зазвичай їх забезпечували позолоченими мідними, срібними і золотими оправами. 

На початку XVIII століття табакерки з міді або латуні, вкриті білою емаллю і ручним розписом, були доступною імітацією дорогої порцеляни, яку тільки починали виробляти в Європі. Вони користувались популярністю до 1770-х років, коли європейську порцеляну почали виготовляти багато фабрик, і вона витіснила недорогі емалеві табакерки, що імітували порцелянові вироби. Емаллю часто зображували сцени природи, історичні події або портрети відомих людей.

Нарівні з недорогими табакерками, різні ювелірні техніки емалі використовували на золотих та срібних табакерках, демонструючи багатство кольорів і майстерність ювелірів. 

Дерево використовували для виготовлення простих табакерок, які були популярними з кінця XVIII до другої половини XIX століття. Для виготовлення таких табакерок майстри використовували різні породи деревини, зокрема палісандр, червоне і чорне дерево, горіх, платан, дуб і багато інших. Найчастіше дерев'яні табакерки прикрашали різьбленням, але з XIX століття стали застосовувати інкрустацію слоновою кісткою, перламутром, а також Tunbridge ware.

Ікла кабана і роги оленя були найбільш доступними і відносно недорогими матеріалами для європейських майстрів. Ріг використовували для виготовлення окремих кришок (для табакерок з металу) або ж як основний матеріал для табакерок (корпус і кришку вирізали повністю з рогу і з'єднували). 

Аналогічно рогу використовували і слонову кістку. Наприкінці XVIII і на початку XIX століття як матеріали також були популярні кістки кита і моржа. Майстри прикрашали кістяні табакерки різьбленням у вигляді різних орнаментів, тварин, сцен полювання і повсякденного життя, історичних подій, пейзажів, портретів і багато чого іншого. 

Панцир черепахи був екзотичним матеріалом, який використовували як накладки на каркас зі срібла або золота. 

Такі табакерки повністю вирізалися з цільного каменю. Для їх виготовлення майстри використовували гірський кришталь, малахіт, аметист, лазурит, агат, онікс, яшму, сердолік і скам'яніле дерево. Табакерки з каменю часто прикрашалися цікавими оправами зі срібла та золота. 

Слід звернути увагу, що табакерки з каменю зазвичай не мають клейм майстра, оскільки оправи були дуже тонкими для нанесення клейм, а камінь надто крихким.

На початку ХХ століття нюхальний тютюн остаточно витіснили сигари і сигарети, що перетворило табакерку з повсякденного кишенькового аксесуара на цінний предмет колекціонування.