Колекція старовинних вишитих сорочок і українських народних строїв Богдана Петричука

Відомий колекціонер з села Бабин, що на Івано-Франківщині, Богдан Петричук, володіє однією з найбільших колекцій давніх вишитих сорочок, яких в нього налічується зараз понад 200. Крім того, чоловік колекціонує інші предмети традиційного українського строю (костюму), включаючи кептарі, сардаки, запаски, чільця, хустки та багато чого іншого. В його колекції ще є старовинні скрині, кераміка, свічники, ікони та прикраси. Разом з одягом – це понад 2000 предметів.

Колекціонувати старовинний одяг Богдан Петричук почав з 13 років. Він купував давній одяг у своїх однокласників, друзів та односельців, які вважали старі речі за мотлох і охоче продавали. Коли хлопцю виповнилося 15 років, він вже мав невелику збірку старовинного одягу. 

Колекціонер згадує, як підлітком на базарі на всі свої гроші скуповував цікаві сорочки та предмети народного одягу. А ті, на які грошей не вистачало, брав за домовленістю з відтермінуванням оплати. Майже все, що заробляв – витрачав на старовинні речі. Крім того, Богдан їздив селами, відвідував фестивалі, вивчав спеціалізовану літературу про народні строї та вишиті сорочки. Згодом він захопився відтворенням стародавніх вишитих візерунків і почав вивчати різні техніки вишивки. 

Інтерес до старовинного вишитого одягу, опанування традиційних технік вишивки та шиття чоловік сформував завдяки своїй бабусі і матері, які вручну ткали та вишивали одяг для своєї родини. Зараз Богдану за 30, а він вже створив власний приватний музей в селі Бабин, який знаходиться в його гуцульській дерев'яній хаті, де він живе разом з дружиною та дітьми. Там експоновано всі його скарби, які за бажанням можна подивитися, оскільки власник з радістю приймає всіх охочих туристів.  

Окрім туристів, до колекціонера звертаються деякі театри та кіностудії, щоб орендувати чи придбати одяг для зйомки фільмів і театральних вистав. Однак, чоловік не продає та не дає в оренду старовинний одяг, а створює точні копії, які повторюють давні орнаменти й візуально нічим не відрізняються від оригіналів. Він пояснює це тим, що старовинні вишиті сорочки та строї повинні слугувати взірцем, який демонструє історію і культуру наших предків. 

100-річні та старші предмети одягу часто потребують обережного поводження, бо тканина з часом зношується та вицвітає. Тому такі речі необхідно берегти, вивчати орнаменти вишивки та відшивати сучасні копії, які будуть не тільки гарним одягом, але й способом збереження культурної спадщини.

Зараз Богдан Петричук виготовляє копії сорочок за допомогою швейної машинки. Він каже, що так можна скоріше пошити сорочку, бо щоб вишити візерунок та зібрати все вручну докупи необхідно витратити багато часу. На швейній машинці теж можна зробити автентичний шов. Сьогодні мало хто цінує ручну роботу і готовий платити за неї відповідні гроші. 

Найдорожчими вважаються сорочки з Буковини, на яких вишито «дерево життя». Також цінуються вишиванки з сіл Черкащини, які понад 60 років тому було затоплено під час будівництва Кременчуцького водосховища. Доволі цікавими та цінними є сорочки з білою вишивкою, які вишивали в Покутті (Івано-Франківщина). Чернігівські й знамениті борщівські сорочки теж в ціні та мають попит серед колекціонерів.

За новими предметами для своєї колекції Богдан навідується до Косова на ринки, шукає цікавинки в інтернеті, а також підтримує зв'язок з перекупниками. Зазвичай зараз він не купує все підряд, а вибирає лише рідкісні речі, що відсутні в його колекції.