Зібрання старовинного перукарського приладдя колекціонера з Баку

Салман Ісмайлов, перукар і власник салону краси для чоловіків Barber Studio Museum у Баку, Азербайджан, уже понад 25 років колекціонує старовинні небезпечні бритви, ножиці, спеціальні точильні камені та ремені, механічні тримери, одеколони та багато інших аксесуарів, пов'язаних із ремеслом цирульника. 

Після повернення у 1998 році зі строкової служби в армії, перед Салманом постало питання вибору своєї майбутньої професії. Тоді, за рекомендацією батьків, він вирішив влаштуватися учнем до перукаря, де дуже швидко захопився новою професією. Після закінчення навчання та влаштування в перукарню на повну ставку, батько подарував Салману на удачу стару ручну машинку, якою вони користувалися в родині ще з 1950-х років. 

Другим предметом у колекції Ісмайлова стала небезпечна бритва, подарована йому другом. Цю бритву придбав дідусь його армійського товариша в Ірані, ще в 1961 році. Після цього чоловік вирішив, що колекціонуватиме старовинні інструменти перукарського мистецтва. 

Колекціонер розповів, що догляд за волоссям і зачіска з'явилися ще в 5000-х роках до нашої ери. Бажання мати кращий вигляд змушувало людей винаходити нові способи догляду за собою, а поняття краси змінювалося залежно від епохи та географічного положення. У давнину люди, які живуть біля моря, використовували для гоління мушлі, але вони були незручними, залишали порізи на шкірі та не дозволяли виголити все волосся, тому було заведено просто підрізати свої бороди та волосся, щоб вони не чіплялися за гілки під час полювання. 

Перші бритви з кремнію використовували шумери та єгиптяни. Починаючи з 2000-х років до нашої ери були поширені бронзові бритви, які крім гоління також виконували функції ножа. Залізні бритви з'явилися приблизно в X–IX століттях до нашої ери – вони теж мали універсальні функції і мали вигляд невеликих ножів. До IV–III століть до нашої ери олії та мило не використовували під час гоління. Тоді ж з'являються перші помазки, що дають змогу наносити олію або мило на шкіру. Зазвичай їх виготовляли зі шматків тканини, кінського волоса, а найдорожчі – з хутра борсука.

Найстаріший предмет у колекції Салмана – це ножиці з чохлом для леза, виготовлені вручну з чавуну і прикрашені посрібленням. Вони були зроблені в Англії у 1791 році, про що свідчить клеймо на ручці. 

Більшу частину колекції складають небезпечні бритви, виготовлені в Німеччині та Англії в XIX і ХХ століттях. Особливо гарними є бритви з ручками зі срібла, слонової кістки, перламутру і позолоти. На сьогодні їх у колекціонера понад 50 екземплярів. 

Інші предмети колекції включають в себе скляні та металеві спреї з грушами-помпами, які використовувалися для розбризкування води. Кілька англійських екземплярів початку ХХ століття покриті посрібленням. Ісмайлов зізнається, що досі не зміг знайти кришталевий спрей із грушею-помпою. Також у його зібранні присутні унікальні прилади з мотузкою і ручкою, що використовуються для заточування лез безпечних бритв, різноманітні ножиці, німецькі ручні машинки і посуд для гоління кінця XIX – початку ХХ століть. 

Цікавим експонатом колекції бакинця є залізна плойка початку ХХ століття. Раніше перукарі розігрівали її на вогні до червоного, щоб зробити завивку клієнтам. Ця процедура була дуже небезпечною, оскільки розпечене залізо перебувало в безпосередній близькості до обличчя клієнта, і будь-який незграбний рух перукаря міг призвести до опіку.

Поповнення для своєї колекції Салман обирає дуже ретельно, оскільки шукає предмети тільки у гарному стані. Більшість експонатів зібрання Ісмайлова, яке сьогодні прикрашає інтер'єр його салону краси в Баку, він придбав на іноземних інтернет-аукціонах антикваріату. Тепер познайомитися з історією перукарського мистецтва може кожен охочий, прийшовши на стрижку, або просто зазирнувши до салону з цікавості.